Врятовано за 5800.00₴
(Середня Наддніпрянщина).
Кінець XIX ст.
ріг, бавовняні нитки, стрічка вовняна; виточування, нанизування;
Придбано для Музею Івана Гончара коштом «Спільного спадку». Вартість зазначена без врахування податків. Продавчиня Юлія Акіншина.
Коралі коштували дорого, тож охочих мати таку прикрасу було куди більше, ніж тих, хто міг її собі дозволити. Уже з 19 століття, а може, й раніше, з'являються намиста, які імітували корали за формою та кольором: рогове, сургучеве, смальтове, камінне. Один із випадків появи прикрас, що імітували корали, описав Йозеф Рот у повісті «Левіафан»: «На вітрині тієї крамнички світилися бездоганні червоні коралі, щоправда, легші вагою, ніж камінчики Нісена Піченика, зате набагато дешевші. [...] З чого зроблені ваші коралі? — запитав Нісен Піченик. — З целулоїду, мій любий, з целулоїду! В Африці ростуть каучукові дерева, з їхнього каучуку виготовляють гуму і целулоїд. Хіба це не природа? Хіба каучукове дерево в Африці менш природне, ніж коралове дерево на дні моря?»
Інформація про побутування: від фольклористки Ярини Левченко (instagram: yaryna_dron).