«Спільний спадок» — це перший український краудфандинг, що об’єднує людей, які захоплюються українською культурою і бажають долучитися до її збереження та поширення.
Нас тішить спалах цікавості до всього українського, тому ми створили спільноту однодумців, щоб шукати старовинні українські речі у вільному продажу й спільно викуповувати найцінніші з них для найулюбленіших музеїв.
Які музеї ми
підтримуємо?
Наразі ми почали співпрацю з Національним центром народної культури «Музей Івана Гончара» в Києві. Музей було створено не державою, а зусиллями митця, етнографа й колекціонера Івана Гончара, який прагнув зберегти культурну спадщину України всупереч заборонам радянської влади. Нам дуже імпонує цей підхід, адже вважаємо, що збереження національних традицій та ідентичності зазвичай відбувається саме завдяки зусиллям небайдужих людей.
Перші внески ми спрямуємо на придбання народного вбрання, народних картин та ікон, давніх світлин. Другою чергою придивлятимемося до предметів традиційного народного побуту й обрядових атрибутів. Окрім того, що такими є пріоритети музею, цей вибір пояснює ще й наше захоплення традиційним народним вбранням і виробами з різних регіонів України.
Петро Гончар
Генеральний директор Музею Івана Гончара, художник
«Кожен музейний предмет, кожна пісня чи обряд є важливою клітинкою українського всесвіту. За давніми речами стоять особисті історії та долі людей, емоції, відчуття краси та світу нашими предками, наша спільна історія й культура, виплекана цілими поколіннями. Ми збираємо по крихті ці фрагменти мозаїки, фахово та з любов'ю очищаємо, досліджуємо їх та ретельно зберігаємо для майбутніх поколінь.
Ми відкриваємо для кожного нового покоління простір традиції, яка в живому побутуванні вже значною мірою втрачена. З музейних досліджень постає картина українського світу, з якого ми маємо виростати і формуватися сьогодні. Це наш простір для самопізнання, це вогонь нашої боротьби, це спростування фейків про відсутність українців на історичній мапі світу, це джерело для ревної любові до свого народу.
Музей Івана Гончара є рідним домом для кожного українця. Тут ви знайде для себе силу і натхнення».
Як ми
обираємо речі?
Спочатку наша кураторка вивчає пропозиції онлайн (це можуть бути аукціони, оголошення від продавців у соцмережах, на OLX тощо) та бронює річ, далі відбувається погодження з науковими співробітниками музею щодо якості та цінності речі, потреби для колекції музею та об’єктивності ціни. Після цього ми викуповуємо річ.
На жаль, велика кількість традиційних речей, що колись були родинною реліквією, останніми роками через різні причини стають предметами перепродажів або вивозяться за кордон. Так втрачається можливість дослідити й зберегти традиції сотень сіл з різних регіонів України. Ми не можемо повернути час назад, але можемо спробувати врятувати найцікавіші предмети, викуповуючи їх для зберігання й вивчення Музеєм Івана Гончара.
Як доєднатися?
Щоб долучитися до проєкту, можна оформити передплату на Patreon. Усі зібрані кошти ми спрямовуємо на купівлю та доставку речей, а також на сплату податків. Команда «Спільного спадку» працює безоплатно та регулярно звітує:
- Щомісяця про всі зібрані та витрачені кошти. Детальний звіт ми публікуємо на цьому сайті та на наших сторінках в соцмережах.
- Впродовж тижня після купівлі ми детально звітуємо щодо кожної придбаної речі: додаємо фото на сайт і в соцмережі, вказуємо, де саме її було придбано та її вартість.
Зібрано
коштів
Перші внески ми отримаємо на рахунок 05.03, на цей момент вони зберігаються на платформі Patreon
Витрачено
коштів
0.00₴
Оновлено
звіт від БФ «КОЛО»
Передані речі
до музею:
Лейбик чоловічий.
І пол. ХХ ст.
Лемківщина, (Польща).
Кожух.
Поч. ХХ ст.
Волинська обл., м. Нововолинськ.
Сорочка дитяча до підточки.
І пол. ХХ ст.
Закарпатська область, Тячівський район.
Божник-завіска, вишитий кольоровими нитками.
Сер. ХХ ст.
Чернігівська область, Ніжинський район, м. Борзна.
Колекція давніх світлин із Гуцульських селищ Косівського району: Косів, Яворів, Снідавка.
Дивитись та завантажити більше світлин
Речі доньки українського січового стрільця Ганни Михайлівни Баранецької, 1926 року народження. Створені під час перебування на засланні в Казахстані. Картина вишита, блузка жіноча, два альбоми малюнків.
Завантажити світлини у високій якості
Сорочка вишита дитяча.
1960-ті рр.
Належала Ігореві Львовичу Якименку, 1962 року народження, м. Дніпро.
Кептар (мунтян, цурканка) жіночий.
І пол. ХХ ст.
Чернівецька область, Кіцманський район, с. Шишківці.
Сорочка вишита жіноча.
1940-ві рр.
Тернопільська область, Заліщицький район, с. Зозуленці.
Рушник вишитий.
Сер. ХХ ст.
Вишивала Дубич Тетяна — переселенка із села, що було затоплене при будівництві Київського водосховища.