Врятовано за 5000.00₴
Житомирська область, Коростенський район, Бехи (Центральне Полісся).
Середина XX ст.
крамна бавовняна тканина, домткане полотно суржкове, муліне, перкаль, крамне бавовняне шитво; хрестик, пухлики, машинне пошиття, домашнє полотняне ткання, домашнє репсове ткання; до підточки
137 х 175 х 144 см.
Придбано для Музею Івана Гончара коштом «Спільного спадку». Продавець Іван Біф.
Ще за часів Хмельниччини у поліських краях Житомирщини, понад річкою Уж, осіли нащадки української дрібної шляхти. У Коростеньскому районі вони заснували понад сорок сіл, які прозвали шляхетськими. Назви села отримали від давніх родових імен, а їхні терени й досі заселені Виговськими, Бехами, Скуратівськими…
Саме звідти походить ця сорочка — з села Бехи, а пояс-крайка — з сусіднього Берестовця.
Сорочка такого крою (з відкладним комірцем і пишними призібраними манжетами) називалась у народі панською і, ймовірно, була натхненна польським впливом.
Комірець зазвичай прикрашали вишивкою і мереживом (або, по-місцевому, «карунками»). У такий спосіб уже згадана шляхта наслідувала міщан-купців, у яких обов’язковим атрибутом жіночого костюма і відповідного статусу був білий мереживний комір.