«Спільний спадок» — це перший український краудфандинг, що об’єднує людей, які захоплюються українською культурою і бажають долучитися до її збереження та поширення.
Нас тішить спалах цікавості до всього українського, тому ми створили спільноту однодумців, щоб шукати старовинні українські речі у вільному продажу й спільно викуповувати найцінніші з них для найулюбленіших музеїв.
Які музеї ми
підтримуємо?
Наразі ми співпрацюємо з Національним центром народної культури «Музей Івана Гончара» в Києві. Музей було створено не державою, а зусиллями митця, етнографа й колекціонера Івана Гончара, який прагнув зберегти культурну спадщину України всупереч заборонам радянської влади. Нам дуже імпонує цей підхід, адже вважаємо, що збереження національних традицій та ідентичності зазвичай відбувається саме завдяки зусиллям небайдужих людей.
Від моменту заснування проєкту на початку 2023 року ми врятували й передали до Музею Івана Гончара понад 200 предметів народного вбрання, народних картин та ікон, давніх світлин та рушників з різних регіонів України.
Як доєднатися?
Щоб долучитися до проєкту, можна оформити передплату на Patreon. Усі зібрані кошти ми спрямовуємо на купівлю речей та сплату податків. Команда «Спільного спадку» працює безоплатно та регулярно звітує:
- Щоквартально ми публікуємо детальний звіт про всі зібрані та витрачені кошти на цьому сайті.
- Впродовж місяця після купівлі кожної з речей ми детально звітуємо на нашому Patreon: додаємо фото речі, пояснюємо її цінність та вказуємо вартість.
Команда
проєкту

Співзасновниця проєкту. Креативна лідерка. Поціновувачка старовини. Обожнює спільноти й спільнотворчість. Виховує песа Каремата, кота Мишу та папугу Кешу. Мріє про будиночок в Квасах.
INSTAGRAM
Співзасновниця проєкту. Креаторка, лекторка з копірайтингу, призерка фестивалю креативності Cannes Lions, шанувальниця гарних ідей і добрих людей.
INSTAGRAM
Співзасновник проєкту. Військовослужбовець ЗСУ. Айтівець з часів, коли ніхто не знав, що таке айті, Front End викладач, дослідник кулінарії, велосипедист, сноубордист та гірський ентузіаст.
INSTAGRAM
Маркетологиня цифрових продуктів. Поціновувачка усього аналогового: рослин, культурної спадщини, людей.
INSTAGRAM
Екс-музейниця, поціновувачка книг з естетичними ілюстраціями і цікавинок з вінтажних риночків. Виховує богемного кота Матісса, любить грати у «Що? Де? Коли?» і створювати ялинкові прикраси.
INSTAGRAM
Надихається живою культурою та спільнотами, що творять зміни. Любить купувати гарні книжки, фотографувати на плівку, танцювати, ходити в театр і творчість у різних її формах.
INSTAGRAM
В минувшині — архітекторка, нині — етно-майстриня й дослідниця прекрасних речей. Обожнює знаходити красу в деталях й показувати її всім охочим. Збирає подільські рушники, а також час від часу займається традиційним співом.
INSTAGRAM
Художниця та дизайнерка. Любить малювати скетчі у кав'ярнях, особливо, якщо там є великі фікуси. Колекціонує народні рушники, вишиті нерахунковими видами гладі.
INSTAGRAM
Ціную творчість у всіх її проявах, займаюся туризмом, йогою, люблю подорожі і книги.
INSTAGRAM
Все й одразу, вчора режисерка монтажу, сьогодні режисерка, завтра моушен дизайнерка, вчора чеська філологія, сьогодні бразильське джиу джитсу, а завтра театральний гурток. Ніколи не знаю, куди мене приведе доля і власна допитливість, але це точно буде щось цікаве. Виросла в сім’ї режисера території “А” і пишаюсь цим фактом. Люблю караоке, але цим фактом не пишаюсь.
INSTAGRAM
Дизайнерка-ілюстраторка, рекламниця, креаторка різних штук. Закохана у наївне та стихійне.
INSTAGRAM
Художниця-дизайнерка. Люблю тонке українське. Малюю сучасну ікону і те, що приносить світло.
INSTAGRAM
Українські традиції – частина мене. Люблю поєднувати українське і сучасне, як в одязі, так і в творчості, саме тому я в Спільному Спадку. Люблю створювати прикраси, ходити на замальовки з натури і створювати вітражі фарбами, люблю природу і маленькі міста, люблю робити гарні світлини. Займаюсь всім потроху.
INSTAGRAM
Музейниця й археологиня, яка поєднує наукову основу з доступною подачею, щоб складні теми ставали зрозумілими та цікавими. Створюю контент, що робить знання простими, але змістовними. Люблю подорожі, вишивку й турботу про свою 100-річну хату-мазанку, де минуле відчувається особливо близько.
INSTAGRAM
Копірайтерка, менеджерка культурних проєктів, креаторка. Планує встигнути все на світі до 95 років.
INSTAGRAM
Дослідниця візуальних мов, керамістка, старша серед трьох сестер.
INSTAGRAM
Співзасновник креативної агенції Taktika, музикант, художник, друг всіх тварин і володар дитячого розряду з айкідо.
INSTAGRAMДосліджувати й розвивати нашу спільну спадщину — велика любов. Разом ми можемо робити маленькі справи, аби поширювати цю любов країною.
Часті питання
Спочатку наша команда вивчає пропозиції онлайн (це можуть бути аукціони, оголошення від продавців у соцмережах, на OLX тощо) та бронює річ, далі відбувається погодження з науковими співробітниками музею щодо якості та цінності речі, потреби для колекції музею та об’єктивності ціни. Після цього ми викуповуємо річ. Ми не займаємося реставрацією речей, за потреби вона проводиться після передачі речі до музею кваліфікованими фахівцями.
На жаль, велика кількість традиційних речей, що колись були родинною реліквією, останніми роками через різні причини стає предметом перепродажів, нищиться або вивозиться за кордон. Так втрачається можливість дослідити й зберегти традиції сотень сіл з різних регіонів України. Ми не можемо повернути час назад, але можемо спробувати врятувати найцікавіші предмети, викуповуючи їх для зберігання й вивчення Музеєм Івана Гончара.
Якщо коротко: по-різному. Вишита сорочка, приміром, може коштувати від 1000 гривень до 2000 доларів — це залежить від рідкісності, складності технік та обсягу вишиття.
Наша команда шукає предмети культурної спадщини на відкритих майданчиках. Про кожну знайдену річ, що може мати потенційну цінність для збірки музею, ми повідомляємо представників Музею Івана Гончара. Рішення щодо купівлі приймає науковий персонал музею, а для речей вартістю від 50000 грн Музей залучає зовнішніх фахівців. Науковці та експерти враховують культурну цінність предмета й ціну, що встановлена продавцем, та визначають граничну ціну в разі проведення аукціону.
Так. Це пов’язано з декількома причинами:
- В інтернеті нам доступні декілька десятків джерел водночас, тож ми маємо великий вибір і можемо обрати найкраще. Етнографічні експедиції, з одного боку, обмежені регіоном, а з іншого — можуть не мати результату.
- Купівлі через інтернет є прозорішими для звітування. Ви можете відслідкувати, у кого було придбано річ та за яку ціну. З розвитком проєкту, можливо, це зміниться. Якщо ви готові задля «Спільного спадку» їздити в етнографічні експедиції — зв’яжіться з нами.
Будемо відверті: ми закохані в цей музей, адже він не консервується, а навпаки — підтримує ідею живої традиції та завжди залишається актуальним. Музей робить безліч колаборацій, як-то із Vogue або з ЦУМ, оцифровує власні фонди й створює схеми кроїв та вишивок для активного поширення традиції, проводить лекції та майстеркласи, досліджує та популяризує українську традиційну культуру.
З розвитком проєкту ми можемо залучити інші музеї або етнографічні збірки. Про це ми обов’язково вас повідомимо.
Сьогодні Музей Івана Гончара є державною інституцією, що фінансується з держбюджету. Втім, комплектування фондової збірки та експедиції, які можуть бути джерелом поповнення музейних предметів, не фінансуються.
В основі Музею — приватна збірка Івана Гончара, яку засновник зібрав у 1950-1980-х роках власним коштом та в експедиціях. За роки діяльності музею як державного, його фондова збірка була втричі збільшена коштом родини Гончарів-Матвієнків, поодиноких меценатів та дарувальників, а також в експедиціях, які здійснювали власним коштом співробітників та директора музею. Крім того, частково власні приватні збірки до музею подарували колекціонери: родина Причепіїв, Микола Бабак, Володимир Титаренко, Володимир Козюк, Ігор Перевертнюк.
Для того, щоб налагодити прозору звітність перед Музеєм, меценатами та державними органами, ми уклали угоду з благодійним фондом «КОЛО». Цей фонд існує з 2013 року, спільно з Музеєм Івана Гончара за цей час реалізовано багато важливих проєктів, в тому числі масштабування діяльності дитячої студії «ОРЕЛІ», створення онлайн-курсу про традиційну українську культуру «Знай свою Україну».
Згідно з угодою, команда «Спільного спадку» не має доступу до коштів меценатів, що ті перераховують через платформу Patreon — ці кошти на власний банківський рахунок отримує «КОЛО». Коли наша кураторка погоджує із представниками Музею купівлю речі, її викуп здійснюють безпосередньо представники Фонду, і далі саме вони передають річ Музею. Звітність, яку ми публікуватимемо щомісяця, базуватиметься на даних Фонду, що будуть погоджені з його представниками.
Patreon — це платформа, що працює за принципом членства. Вона допомагає ініціативам або авторам отримувати стабільні надходження завдяки щомісячним внескам людей. Щоб стати меценатом «Спільного спадку» на Patreon та підтримати ініціативу, достатньо оформити щомісячний внесок. Для цього зареєструйтеся чи авторизуйтеся на patreon.com і вкажіть свої дані та бажану суму внеску.
Подивіться відео, як це можна зробити:
Ви можете змінити суму внеску або скасувати передплату у будь-яку мить.
Ми обрали платформу Patreon з декількох причин:
- Вона офіційна та підзвітна. Ви будете бачити, скільки коштів отримав «Спільний спадок», зі звіту, який формує сама платформа.
- На платформі ви та команда проєкту може переглядати список членів. Так ініціатива знатиме своїх меценатів та зможе з ними контакувати.
- Щомісячні внески гарантують стабільність надходжень. Завдяки цьому ми зможемо поповнювати музейні збірки регулярно.








